Права на човен, яхту, катер Океанские яхты Elling

Кубинські нотатки

ЧАСТИНА 1: ЛІТАК. ГОТЕЛЬ. ГАВАНА…

Дорога з Києва до Цюріха близько трьох годин, і з Цюріха до Гавани — близько 11… Прилетіли о 15.00 за місцевим часом (у Києві вже 22.00, різниця сім годин). Митні процедури пройшли непомітно. Тобто — штамп в паспорті, отримали багаж і віддали на виході міграційну карту, яку заповнили ще в літаку. На вулиці +30… Здрастуй, Куба!
Мета поїздки — робоча: у нас тижневий яхтовий тур, плюс кілька днів «наземної програми»; основна група прилітає завтра.
На виході з аеропорту нас обступає натовп таксистів. Таксі на Кубі — основний туристичний транспорт. Автомобілі тут найрізноманітніші — від нових-сучасних до музейних експонатів. Проїзд з аеропорту в Гавану коштує 20-25 євро. (Про грошову систему, курси обміну і т. п. розповім трохи далі).
По дорозі до готелю таксист завіз нас на центральну площу — пофотографуватися… Взагалі, автомобілі на Кубі — це окрема велика тема. Щодо кумедного: наше перше таксі було з непрацюючим акумулятором, і якщо в аеропорту його штовхали колеги, то після зупинки на площі штовхали ми.
Готель, що називається, «бідненько, але чистенько» — на радянський манер, але цілком… Після поселення з’їздили іще в старе місто. (Таксі по місту, в середньому — 10 євро). Гавана — місто велике, відстані величезні, громадського транспорту майже немає… Тому таксі, таксі і ще раз таксі. Дороги прекрасні, порожні, машин дуже мало. Старе місто просто-таки душевне. Ром, сигари. Можна «пройтися» по улюблених барах Хемінгуея… Алкоголь дуже недорогий. Середній дрінк рому в барі — 1 євро, коктейль чи пиво — 1,5… В готелі дорожче.
Вечеря: 10-15 євро. Ми на двох узяли лобстера гриль, паелью, салат, якихось ще закусок, по два мохіто-кубалібро, іще чогось… Загалом — 30. Це у самому історичному центрі.

КУБА.
ЧАСТИНА 2. ІНТЕРНЕТ І МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК.

На Кубі немає звичного безкоштовного WiFi — ні в будь-якому кафе, ні в аеропорту, ні в готелях. А дорогущий роумінг не дасть вам зразу після прильоту бути на зв’язку; максимум — відправите смс… Що робити, аби потрапити у звичне інформаційне поле?!
Зв’язок на Кубі повністю підпорядковано урядовим службам, і регулюється він, звісно, також державою. Тому правила скрізь однакові: «сімка» коштує 30 доларів, стартовий пакет — 40 (30 — «сімка», і 10 дол. — на рахунку). Пакет мобільного інтернету коштує 10 дол. за 1 гігабайт. Загалом, окрім високої ціни поки особливих проблем не помічено. Тільки от щоб все це з’ясувати, витратили багато сил і часу.
Варіант 1 (найпростіший і найшвидший) — WiFi. Він тут виключно платний і до того ж централізований: у готелях, в певних місцях на вулиці, в історичній частині міста, на пошті, в ресторанах — скрізь централізовано встановлено роутери. Аби ними скористатися, треба мати карту доступу з паролем, яку можете придбати в готелях, спецмагазинах… Може, іще десь — не знаю. Тарифікація погодинна: 1 година доступу коштує 1 долар. Отож як тільки добралися до готелю, можете відразу купити кілька таких — і одразу матимете зв’язок.
Варіант 2 — місцева СІМ-карта і мобільний інтернет. Це трохи складніше, оскільки потратите пару годин цінного часу, аби знайти точку продажу сім-карт. (Зазвичай це фірмові магазини того ж самого держмонополіста, що продає і WiFi-картки). Для покупки потрібен паспорт. Оформляють швидко, проте може бути черга…

КУБА.
ЧАСТИНА 3. АВТОМОБІЛІ.

Багато хто з нас «в курсі», що Куба — заповідник старих авто. Така ситуація тут склалася через те, що «простим кубинцям» заборонено привозити машини з-за кордону, тому вони підтримують і ремонтують старі «до упору». Протягом року рядовий кубинець може привезти з-за кордону 150 кг чого-небудь, тому найвигідніше — ввозити автозапчастини.
Перша наша думка після прильоту на Кубу: що всі таксисти тут — місцеві олігархи, оскільки середня зарплата на Кубі — близько 30 євро. Тобто — майже як одна поїздка «буржуйського» туриста з міжнародного аеропорту в столицю. Спілкування з аборигенами лише підтвердило ці припущення. А саме: розвалюхи 1950-х (типу радянської «Побєди», 21-ї Волги, усякі там Шевроле й Кадилаки) коштують 50-70 тисяч євро!!. «Москвич 2140», «жигуль», «пежо», «гольф», «жук» і т. п. 1980-х — все те, що в Україні від «бери так» до 500 євро — тут коштує 17-25 тисяч… І це, нагадую, при зарплаті 30-40 євро, і вартості середнього житла близько 10 000 євро! Ось така економіка…
Втім, нових сучасних авто в держсекторі також достатньо. (На мій погляд, в Гавані нових або сучасних автомобілів — близько 25 відсотків). Все інше — красиво і «атмосферно». Фотографіями таке передати важко — треба відчути… Повірте на слово, це неймовірно!
P. S. Пожерли сьогодні смаженого крокодила, 10 євро порція. На смак — як смажений короп, один в один. Ну, або просто нам коропа підсунули за ціною крокодила.

КУБА.
ЧАСТИНА 4. ТРОХИ МОРЯ.

Я раніше писав, що поїздка в нас не зовсім «пляжна», а точніше — цілком робоча. Тому живемо ми не в пляжно-туристичної рекреації, а просто в туристичній, де в основному екскурсійні групи.
Узбережжя тут складне: гострі вулканічні камені, плюс вважається несезон… Напевно, тому ми не знайшли хоч якихсь понтонів чи ще чогось такого, що полегшило б нам схід у море. А може, їх тут і не буває? Ну, іще й шторм третій день…
Загалом, море ми іще й пальцем не зачепили! Але воно є. Красиве, тепле, потужне. Учора бачили на березі якусь чаклунку: стояла у прибої, шелестіла маракасами й бурмотіла собі, щось там кидаючи в воду. Не знаю, що там вона таке вичакловувала, але шторм сьогодні затих. Спасибі їй!
На сьогодні поки все. Переїжджаємо на західну частину острова, тобто поближче до яхт і основної мети нашої подорожі — островів Cayo Largo.

ККУБА. ЧАСТИНА 5. ЛЮДИ. ГРОШІ. МАГАЗИН… І ПЛЯШЧИНА РОМУ!

У цій частині хочу закінчити з описом загальних питань, бо далі — тільки море яхти, острови! Отже:
Кубинці доброзичливі й чуйні, причому незалежно від того, чи ти у них щось купуєш, чи просто на вулиці зупинився про щось запитати — ніяких проблем!
Місцевих грошей тут два види: звичайний песо і конвертований CUC, який приїжджі туристи отримують при обміні валюти (приблизно 1,06 CUC за 1 євро; звичайних песо за 1 CUC дають 25). Отими «куками» ми отоварювалися і в комерційних магазинах, і в ресторанах, готелях і т. д. Де «ходять» чи «не ходять» звичайні песо, я не знаю — особисто не стикався. Читав, що вони виключно для кубинців, які в місцевих магазинах купляють все в рази дешевше, але за талонами…
Тепер про магазини: комерційні, валютні, для туристів і багатих аборигенів.
Кубу частенько порівнюють з машиною часу. І це правда! Асортимент і ціни на продукцію — як у колишньому СРСР 1989-1991-х. Тобто: і дорого, і немає… Наприклад, ми з товаришем ні в якому магазині не змогли купити воду в пляшках по 1-1,5 літра — тільки «0,5» (і то не скрізь!). Питаю продавщицю про пиво — та винувато поміхається: «Ой, ні…». Перепитую її про колу — та вже не витримує, гомерично регоче; місцеві поруч також всміхаються… Тобто, ми не змогли купити тут ні води (у нормальній, звичній тарі), ні чогось лимонадного. Про ковбасу я взагалі мовчу… Асортимент рядового «магаза»: морожені кури, морожені сосиски, макарони, печиво, кава. Ну, і «цвях програми» — ром. Ось чого тут багато! Ром тут всюди, він хороший і відносно недорогий: після чотирьох заходів у магазини ми «розжились» чотирма літровими пляшками рому по 8 євро.
Ціни в барах: пиво — 1,5; коктейлі — по 1,5; дрінк рому з льодом — по 1 (все в «куках», звичайно). Недорого. Надрінкався — і фарби стали яскравішими )
Р. S. Вже завантажилися на катамаран. Зараз у нас Lagoon 52. Далі — тільки про море!

КУБА.
ЧАСТИНА 6. МОРЕ, ЛОБСТЕРИ, БАРАКУДА.

Майже дві доби без зв’язку закінчилися.
Повітря «+30», море «+30», злива «+30», день «+30», ніч «+30»… Коротше: все «+30», і лише ром «+40».
Загалом, досить кумедно відчувати себе отим самим «іноземним туристом», котрому у колишній совдепії майже все було можна, тоді як громадянам СРСР — «ніз-з-зя!» Наприклад, кубинцям не можна виходити в море, кататися на яхтах, ловити лобстерів… А нам, іноземцям, можна!
Зранку оформилися у кубинських прикордонників. Вони зробили вигляд, що строго всіх перевірили, а ми їх пригостили пивом і на тім розійшлися. Правда, замість планованого «о сьомій ранку» вийшли майже в 11… Чекали відкриття магазину в уже традиційній для нас спробі купити коли. Звичайно ж — традиційно невдалій.
Перший перехід — близько 50 морських миль. Ми на двох катамаранах, Fountain Pajot 47 і Lagoon 52. Великі комфортні яхти. Погода штильова, невеличкий накат, нас супроводжують грайливі дельфіни…
Годин через п’ять ходу — перша зупинка, просто у відкритому морі. Купаємося. Глибина близько 2000 метрів, навколо нікого, найчистіша вода в заповідній частині Карибського моря!!! Дуже тепло і комфортно.
Далі шлях лежав через область різкого перепаду глибин (від двох кілометрів до 10 метрів). Перший же закид спінінга поповнив наші запаси їжі свіжої баракудою. Потім — ще і ще… За годину витягли три великі баракуди, іще декілька здоровенних вибороли собі свободу, порозгинавши нам гачки-карабіни. Потім наш кок (із місцевих) повів на свою улюблену точку, де протягом півгодини «наколупав» із нір більше десяти лобстерів — ми ледве встигали пірнати, приймаючи від нього ту здобич і тягаючи її до яхти. Отож, наше «меню» на вечерю віришилось само собою.
Потім перейшли іще на пару кілометрів й опустили якір біля маяка, що стирчить тут із морської скелі. Чорне південне небо з мільярдами зірок, фосфоресцуюче море, лобстери — і ніякого тобі зв’язку. Взагалі. Повна свобода!!!
Чудовий «фініш» такого щедрого на враження дня!
Назавтра у нас заплановано перехід до атолу Kайо-Ларго.

КУБА. ЧАСТИНА 7.
7.1 КАРИБСЬКЕ МОРЕ, ОСТРОВИ, РИБАЛКА, ІГУАНИ. ВРАЖЕНЬ БАГАТО І ВОНИ ДУЖЕ ЯСКРАВІ.

Основна частина нашого круїзу пролягає в районі атола Кайо-Ларго. При підході до меж атола з боку відкритого моря йде різкий перепад глибин: від 2000 до 3 м. На цьому схилі, в основному, й ловили троллінгом. Риби тут багато і, фактично, ми щодня зі свіжим уловом. Найчастіше баракуди, але був і червоний снеппер, і інші. Чимало було й сходів. А декілька разів хапали такі «кабани», що з першого ж ривка обривали все…
Ближче до рифів добре підводне полювання. Там же ми годували акул (шкода, фото немає!). Відбувалося це так: підстрелюється риба, і зразу — тут же, під водою! — вона шматується ножем, щоб пустити кров, на яку з рифа випливало кілька невеликих, до півтора метрів, акул, що неквапно та мирно брали оці шматки… Саме в цей момент їх можна погладити: такі собі мирні, спокійні «рибки»… Хоча трохи страшно. А перший раз зовсім страшно.
Лобстерів добували на мілководді, виколупуючи їх з-під каменів. Загалом, кому цікава рибалка, полювання, морепродукти, дика заповідна природа — отут «саме воно»!

КУБА.
ЧАСТИНА 7
7.2. ОСТРОВИ, ЛАГУНА, ІГУАНИ.

Це, мабуть, була найкрасивіша частина нашої подорожі. Місцеві легенди кажуть, що саме тут проходили зйомки більшості пляжних сцен «Піратів Карибського моря». Не знаю, чи це правда, але пейзажі тут дійсно чаруючі. Мілини з білим, як сніг, кораловим піском, небесно-чиста і тепла вода, мангрові зарості… Певен: Джек Горобець десь тут поруч! Зі своїм запасом рому, звичайно.
На невеличких тутешніх островах багато ігуан, які із задоволенням підходять до туристів, аби поласувати чимось смачненьким. Іноді вони оточують людину, відрізаючи тій шлях до відступу і додаючи таким чином трохи екстриму. Дійство доповнюють крупні грифи, що переминаються на віддалі з ноги на ногу…
Загалом, туристи тут аж ніяк не нудьгують.

КУБА.
ЧАСТИНА 8. ГАВАНА В РИТМІ САЛЬСИ.

Після тижня в Карибському морі ми вирішили ввірватися у саму гущу місцевої ци-вілізації, тому арендували приватні кімнати в Старій Гавані.
Стара Гавана — вельми своєрідне місце. Це гарні будинки у колоніальному стилі, збудовані іще «до революції», і з тої пори майже не ремонтовані. Тому багато серед них напіврозвалених. Та це ніскільки не засмучує місцевих жителів, лише додає колориту.
Ми прибули під вечір, у п’ятницю. І у цю й так веселу пору часу додалось свято річниці створення гаванського революційного комітету… З будинків повиносили на вулицю акустичні колонки — і залунала звідусіль латинос-музика, а усі — від мала до старого — танцювали та хто як міг веселилися, палячи прямо посеред вулиць багаття. Скажімо, бачив кволу бабулю, яка «танцювала», сидячи на своїй табуретці… Того вечора на вулицях панувала повна фієста.
Загалом, люди на Кубі дуже чуйні й привітні, ніякої агресії не бачив жодного разу. А музика та танці не дадуть вам тут спокою ніколи! Це тутешній стиль життя. І до цього швидко звикаєш. Статечним європейцям у тім класно помага місцевий ром і безліч усіляких барів. «Забіг» по нічних барах, до речі, — то взагалі окрема історія, гідна цілої книги. Тільки шкода, що я ніц про те не пригадую. Маю лише пару дивних фоток…

Ваш шкіпер, Володимир Кисельов